Організація освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання

З метою забезпечення в закладі освіти єдиних підходів до створення електронного освітнього середовища педагогічною радою схваленотакі інструментарії дистанційного навчання:

- сайт НВК (для викладання навчального матеріалу);

- платформи Zoom, GoogleMeеt, JitsiMeеt (для проведення онлайн-нарад, засідань педагогічної ради, засідань атестаційної комісії, засідань методичних об’єднань закладу, творчих груп);

- платформи Zoom, GoogleMeеt, JitsiMeеt (для проведення онлайн-уроків);

- застосунки GoogleClasroom, Viber, Facebook, Instagram, платформи Zoom, GoogleMeеt, JitsiMeеt (для зворотнього зв’язку індивідуальної роботи із здобувачами освіти, батьками дітей).

-матеріали «Дистанційної школи для учнів», які розміщені на сайті КНЗ «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради» (за посиланням https://bit.ly/3oD31He wym-1678653989105 ).

-вебплатформу дистанційного навчання «Всеукраїнська школа онлайн» для організації дистанційного та змішаного навчання: https://lms.e-school.net.ua/

Здобувачі освіти можуть користуватися платформою як для навчання під час карантину, так і для додаткового ознайомлення з темою під час очного навчання. Для педагогічних працівників розроблені рекомендації для організації змішаного та дистанційного навчання за допомогою навчальних матеріалів платформи: https://lms.e-school.net.ua/guide.

Для педагогічних працівників на платформі функціонує «Кабінет вчителя», завдяки якому можна створювати віртуальні класи для своїх учнів, відстежувати їхній навчальний поступ і надавати зворотний зв’язок, користуючись якісними освітніми матеріалами та інструментами: https://cutt.ly/rEO1Kms.

Для учнів функціонує мобільний застосунок ВШО – повноцінний інструмент для зручного навчання з мобільних пристроїв. У ньому є доступ до всіх курсів і матеріалів, розміщених на платформі: https://cutt.ly/MEO1MHv. wym-1678653951701

У рамках таких єдиних підходів педагогічні працівники, користуючись академічною свободою, можуть обирати форми, методи і засоби дистанційного навчання:

  • використовувати електронні освітні ресурси, створені педагогічними працівниками закладу освіти;
  • використовувати інші електронні освітні ресурси - забезпечувати їх перевірку щодо відповідності державним стандартам освіти, типовим освітнім і модельним навчальним програмам, мові освіти, іншим вимогам законодавства у сфері загальної середньої освіти;
  • використовувати окремі електронні освітні ресурси, яким надано гриф МОН, за посиланням: https://mon.gov.ua/ua/ministerstvo/poslugi/grifi-ta-svidoctva/reyestr-grifiv-ta-svidoctv-mon.

Педагогічні працівники самостійно визначають режим (синхронний або асинхронний) проведення окремих навчальних занять. При цьому не менше 30 відсотків навчального часу, передбаченого освітньою програмою закладу освіти, організовується в синхронному режимі (решта навчального часу організовується в асинхронному режимі).

Для учнів, які не можуть взяти участь у синхронному режимі взаємодії з поважних причин (стан здоров’я, відсутність доступу (обмежений доступ) до мережі Інтернет або технічних засобів навчання, зокрема дітей із сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, багатодітних, малозабезпечених сімей тощо), заклад освіти забезпечує використання інших засобів комунікації, доступних для учнів (телефонний, поштовий зв’язок тощо).

Організація освітнього процесу обов’язково здійснюється з дотриманням вимог щодо захисту персональних даних, а також санітарних правил і норм щодо формування розкладу навчальних занять, вправ для очей та постави, безперервної тривалості навчальної діяльності з технічними засобами навчання, часу для виконання домашніх завдань тощо.


Поради психолога УЧНЯМ
під час дистанційного навчання
Як зосередитись на головному?

Навчання вдома або дистанційно з будь-якого іншого місця може бути дуже ефективним, головне – самоорганізація. Прості поради допоможуть впоратися з великим обсягом роботи і навіть навчитися отримувати задоволення від занять.

1. Перед початком заняття захистіться від усього, що вас відволікатиме. Передусім – мобільний телефон, навіть якщо він на вібродзвінку, навіть якщо ви плануєте тільки відповідати на СМС. Телефон треба прибрати чимдалі й діставати тільки під час перерв, про які пізніше. Також слід створити навколо себе зону тиші й спокою. Будь-яка незапланована перерва на спілкування зіб’є вас з думки й порушить той порядок запам’ятовування, який ви так довго вибудовували.

2. Фізіологічні потреби теж не мають відволікати. Під час заняття вам, звичайно, захочеться пити – адже інтенсивна розумова діяльність викликає спрагу. Заздалегідь потурбуйтеся про запас свого улюбленого напою або ще краще – води. Уникайте енергетичних напоїв, якщо ваша мета – саме заняття. Перекус теж має бути приготований заздалегідь: проста і поживна їжа, наприклад, фрукти чи овочі. Уникайте їсти тільки солодке, залиште шоколадному батончику роль десерту – тоді й настрій підвищиться, і з травленням все буде гаразд. Зручний одяг, що не стримує рухів, комфортна температура в кімнаті – усе це теж дуже важливо.

3. Виберіть відповідний час. Кожен знає, сова він чи жайворонок, тож для дистанційного навчання онлайн можна самому вибрати оптимальну годину для заняття: або рано-вранці, або пізно ввечері. Краще сконцентруватися й ефективно займатися годину, ніж кілька годин боротися з втомою і вдавати активну діяльність.

4. Під час занять, якщо вони тривають понад годину, робіть заплановані перерви: після кожних 45 хвилин перемикайтеся на щось інше. Краще за все походити, порухатися, можна зарядитися позитивними емоціями від спілкування з друзями (ось тут і виручить телефон), подивитися коротке відео, перекусити. Довше, ніж на 20 хвилин, відволікатися не варто – адже так можна і забути про головну мету.

5. До речі, про мету. Дайте відповідь собі на ті запитання, які вас турбують і відволікають від занять. Ось вони, стукаються у ваш мозок: “Як я складу іспит? Зателефонує чи ні? Вступлю чи не вступлю? Яка в мене буде професія? Скільки я зможу заробляти? Як стати кращим за всіх?» На ці запитання необхідно відповісти, інакше мозок буде весь час до них повертатися. Можете навіть виписати їх на папір або обмежитися усними відповідями, головне – щоб вони були логічними, а не емоційними. Наприклад:
«Як я складу іспит?» – «Якщо вивчу ось цей матеріал і ось той, то здам добре, все від залежить від мене».
«Зателефонує чи ні?» – «Поки що займатимуся й відключу телефон, а потім подивлюся на дзвінки й дізнаюся точно. В усякому разі невдахи нікому не цікаві, тобто іспит – передусім».

6. Позбавтеся будь-якого внутрішнього негативу, пов’язаного з навчанням. Відстежте свої думки з цього приводу. Наприклад, «Я ненавиджу математику» варто замінити на «Я розумію, що математику треба здати, і я з цим впораюся». Замість «Це надто складно для мене» варто казати «Так, це складно, але я молодець і я впораюся». Улюблене пояснення «Я не можу займатися, тому що…» – далі йде виправдання: гамірно, загубилася улюблена ручка, немає підручників, закінчилася кава. Замість цього варто говорити собі й іншим: «Так, я хотів би, щоб у мене були інші умови для занять, але поки це не так, я займатимуся в будь-якій ситуації».

7. Буває, що усі умови дотримані, уся родина ходить навшпиньки, найкращі онлайн-курсиготові допомогти в підготовці до іспиту, улюблена ручка на столі, зошити і книжки розкладені навкруги. А ось посидючості бракує. Хочеться бігати й стрибати, але час іде, іспит усе ближче. Що ж робити? По-перше, усвідомити, що ви належите до кінестетичного типу і потреба в русі – така ж важлива для вас, як їжа і сон, тільки треба правильно використати її в навчанні.

Спробуйте такі прийоми:
– Коли читаєте матеріал – підкреслюйте, конспектуйте, робіть таблиці. Поєднання руху з розумовою діяльністю допоможе запам’ятати матеріал, краще його систематизувати.

– Слухаєте лекцію і від нерухомості починаєте дрімати? Віджимайте еспандер або розтягуйте гумову стрічку. Можна також робити вправи на фітболі. Звичайно, в класі чи в бібліотеці так не вдасться, зате з онлайн-лекціями – скільки завгодно.

– Доки вчите, сидіть нерухомо й зосереджено, а коли повторюєте чи відповідаєте – можна пострибати або покидати м’ячем у стінку. Ви здивуєтеся, але запам’ятати вийде набагато більше.

Звичайно, це не всі корисні поради, але найголовніші, які допоможуть підготуватися до будь-якого іспиту і впоратися з будь-яким обсягом матеріалу.

6 порад, як зосередитись на виконанні завдань:
1. Відгородити себе від усього, що може відволікати
2. Завчасно потурбуватися про фізіологічні потреби
3. Робити перерви по 15 хвилин між великими порціями матеріалу
4. Звільнити свій розум від зайвих питань
5. Перевести негатив у позитив
6. Дозволити собі рухатись

Дистанційне навчання: практичні поради для батьків

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено?

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. Тобто, зараз діти потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “ Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”. Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми нерозумні, наша дитина нерозумна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини. І нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно. Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 1015 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання.

Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це. Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається? Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

8. Дитина звикла зранку вставати, збиратися до школи, йшла-їхала. Це активувало в організмі деякі гормони стресу – розгальмовувало й активувало мозок. Тепер потрібно знайти домашній варіант цієї активації: зробити ранкову зарядку, вийти на балкон, облитися чи просто вмити обличчя прохолодною водою, переодягнутися.

9. Обговорювати з дитиною, чи потрібна їй допомога, яка і кого саме з батьків. А потім – що вдалося, що ні і чому саме.

10. Можна впровадити «тиждень без образ» і «тиждень без критики» . Потрібно ще на вихідних, перед початком такого тижня, домовитися, що ніхто ні на кого не ображається, чи ніхто ні кого не критикує. По закінченню тижня обговорити, що вдалося і чому, а що було неприємним для кожного члена сім’ї.

11. Відмічайте 5 речей, які порадували Вас кожного дня та навчіть цьому мистецтву Вашу дитину та інших членів родини.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації. Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те щоб не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лєв Толстой казав, що існує “пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком. Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Сил і наснаги батькам і дітям!


1. Утримуйте необхідний водний бaлaнс, зa можливості бaгaто пийтe рідини, тaк ми знижуємо рівeнь кортизолу.

2. При нaдaнні психoлoгічної дoпoмoги спoчaтку врaхoвуйте влaсний стaн. Не вaртo пoгoджувaтись прoпрaцьoвувaти з клієнтoм, якщo у вaс недoстатньo сил, фізичне виснaження. Зaпитaйте кoлег, хтo мoже дoпoмoгти і взяти клієнтa.

3. Якщo ви у влaсній трaвмі (не в безпечному прoстoрі, пoчули жaхливі нoвини тa вoни тримaються у Вaшій гoлoві чи щoсь відбулoся з вaшими друзями тa рoдичaми) не нaдaвaйте дoпoмoгу, відбудеться зaрaження клієнтa ще й вaшoю трaвмoю.

4. Кoнтрoлюйте стaн здoрoв'я, приймaйте неoбхідні для вaс ліки, зa мoжливoсті вітaміни тa мінерaли.

5. Пoстійнo прaцюйте нaд віднoвленням вaшoгo стaну: дихaйте, хoдіть, стрибaйте, трясіться, мaлюйте, співaйте (гудіть), рoбіть сaмoмaсaж, перебувaйте в кoкoнaх безпеки, теплих кoвдрaх.

6. Тримaйте нoги в теплі, це дaє мoжливість хoчa б трoхи зменшити нaвaнтaження нa судини тa уникнути спaзмів.

7. Теплo oдягaйтеся: у стресі це не пoмітно, aле мoже призвести дo зaгoстрення хрoнічних хвoрoб.

8. При пoтребі звертaйтесь дo кoлег за дoпoмoгoю тa кoнсультaціями: військoвих психoлoгів, психіaтрів.

9. Підтримуйте зв'язок із прoфесійнoю спільнoтoю відпoвіднo дo вaшoгo бaзoвoго нaпряму психoлoгічної дoпомоги. Aрт-терaпевтів ми вже зібрaли рaзом у телеграм.

10. Oбмінюйтеся дoсвідoм, який у вaс спрaцював з вaшими клієнтaми, тa фіксуйте вдaлий дoсвід свoїх кoлег, ми всі зaрaз здoбувaємо нoвий дoсвід військових психoлoгів.

11. Спочaтку дбайте прo себе, свoї рoдини, пoтім - прo клієнтa. Психoлог, у якого в гoлoві прoблеми свoї чи близьких, не є ефективним.

12. Вранці та ввечері прoвoдьте aнaліз влaсного стaну. Відпoвідaйте сoбі нa питaння "Як я? Щo сaме мені зaрaз необхідно?". Сoн 5 гoдин мінімум.

Психологічні рекомендації педагогам

«Як уникнути погіршення психологічного стану та «емоційного вигорання» під час дистанційного навчання»

Як ви ставитесь до роботи, яку треба брати додому і робити щодня допізна, а ще й у вихідні та у відпустці? І ні, не лише в період дедлайнів і не тому, що ви працюєте віддалено або через те, що робота - ваша любов і пристрасть. Йдеться про щодня й понаднормово - за рахунок сну, відпочинку, спілкування з родиною, розваг, спорту, сніданку та вечері...

Працюючи дистанційно ми втрачаємо баланс між роботою та особистим життям. Зникають рамки робочого дня, вечір із родиною перетворюється у вечір з ноутбуком і новим завданням. Так непомітно ми виснажуємося і вже не в змозі контролювати свій емоційний стан. Це шкодить, в першу чергу, нам і нашому оточенню: дітям, нашій половинці. Тому, щоб уникнути «емоційного вигорання», працюючи вдома, слід дотримуватися певних правил розпорядку та організації.

1. Візьміть собі за правило заводити будильник для того, щоб контролювати час, не пересиджувати за роботою біля комп'ютера. Дозвольте собі працювати за таймером від «сигналу» до «сигналу». За дзвінком вимикайте все та ідіть відпочивати.

2. Обов'язково робіть повноцінні обідні перерви. Не забирайте в себе можливість відпочити, переключитися з робочих завдань на турботу про себе і близьких. Тим більше, що шкідливо одночасно їсти і займатися розумовою діяльністю.

3. Проговорюйте спірні питання, які вас хвилюють по телефону з колегами, так ви уникнете непорозумінь і негативу, які можуть виникнути в ході роботи.

4. Обов'язково складайте список завдань на день і дотримуйтеся його. Якщо ви виконуєте якесь велике завдання, діліть його на кілька днів. По мірі виконання ставте позначки і ви будете бачити свій прогрес.

5. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати про себе. Пам'ятайте: думати про себе - ваш головний обов'язок.

6. Хваліть себе самого тричі на день: вранці, вдень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання:"Я - чудовий педагог: мене діти слухаються, батьки мене поважають, адміністрація мене поважає".

7. Плануючи робочий день, обов'язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров'я провести під музичний супровід, перегляд сімейного фото.

8. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника.

9. Відомо, що саме фізична активність додає сил та енергії, покращує сон. На рівні психіки, фізичні вправи вдосконалюють здатність до планування та прийняття рішень, покращують настрій, знижують рівень тривоги та стресу, підвищують самооцінку. На біохімічному рівні, фізична активність стає природним джерелом для хімічних речовин мозку. Таким чином у мозку збільшується рівень серотоніну, ендорфінів тощо. Між станом тіла й розумом є тісний зв'язок. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.

Поради «Як уникнути синдрому «професійного вигорання»

- Будьте уважні до себе: це допоможе своєчасно помітити перші симптоми втоми. - З'ясуйте, що саме вас тривожить та зачіпає за живе.

- Припиніть шукати в роботі щастя або порятунку.

- Знаходьте час не тільки на робоче, а і на приватне життя.

- Припиніть жити життям інших. Живіть своїм власним. Не замість людей, а разом з ними.

- Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити за нього роботу, запитайте себе: чи так це йому потрібно? Може, він впорається сам?

- Сплануйте свій день.

- Робіть «тайм-аути». Для забезпечення психічного та фізичного благополуччя дуже важливо відпочивати від роботи та інших навантажень.

- Навчіться керувати своїми емоціями.

- Відмовтеся від думки, що у вас щось не вийде. Якщо ви думаєте так, то це може стати істиною, оскільки ви самі переконаєте в цьому інших.

- Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться.

- Робіть фізичні вправи не менше 30 хвилин на день.

- Вмійте сказати "НІ".

- Вживайте вітаміни. Дуже важливо навчитися керувати своїми думками та емоціями. Варто пам'ятати: має значення не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо. На формування усвідомлення своєї вартості, позитивного сприйняття свого «Я», розвиток почуття самоповаги спрямована психологічна вправа «Мій портрет у променях сонця» (візуалізуєте свій портрет у променях сонця). Дуже допомагає справитися з виснаженням, поганим настроєм арт-терапія. Це спосіб, який не має протипоказань та підходить кожному. Малюйте наприклад, щось красиве - квіти, натюрморт, пейзаж з картинки чи з натури.

Співайте, танцюйте або пишіть щоденник чи оповідання.

Звісно, і сім'я - це потужний чинник. Добре, коли ви обговорюєте свої проблемні питання з рідними. Кожен член сім'ї має свої підходи вирішення проблем. Обмінюйтесь ними.

Поширені проблеми підлітків та їх вирішення

Підлітковий вік – це час змін. Підлітки вразливі, нерідко потрапляють у тенета шкідливих звичок, а це – крок до серйозних проблем у дорослому віці. Досить часто батьки не в змозі дати раду проблемній поведінці своєї дитини.

Розгляньмо, які проблеми найпоширеніші в дітей підліткового віку і як батьки можуть із цим упоратися.

Як зарадити проблемам підлітків

Підлітковий вік непросто пережити і дітям, і їхнім батькам. Єдиний спосіб здолати проблеми цього віку – знати про них усе й бути до них готовими. Ось низка проблем, з якими досить часто стикаються підлітки.

1. Фізичні зміни – зміни в зовнішньому вигляді

Нормальна поведінка: підлітки дотримуються моди, тому можуть зухвало вдягатися або фарбувати волосся в неприродні кольори. Навіть якщо дитина заявляє про своє бажання зробити собі тату – утримайтеся від жорсткої критики, це не найгірше, що вона може зробити. Погляди можуть змінитися, коли зміниться мода. У дівчаток формуються груди, і спочатку це може спричиняти незручності. Дівчатка починають усвідомлювати свою фігуру. У хлопчиків ламається голос і починає рости волосся на обличчі. Це найпомітніша зміна, яка відбувається з ними в підлітковому віці. Головною проблемою для підлітків є прищі.

Збільшується м’язова маса. Іноді це призводить до надлишкової маси тіла.Посилюється запах тіла.

Тривожні сигнали: зміни в зовнішньому вигляді повинні насторожити вас у тому випадку, якщо вони супроводжуються проблемами в школі або іншими проявами поганої поведінки. Звертайте особливу увагу на те, чи немає на тілі підлітка слідів порізів або інших каліцтв, чи не змінювалася різко його вага останнім часом.

Фізичні зміни в підлітків відбуваються через зміну їх гормонального фону.

Рекомендації

Кращий спосіб допомогти дитині пройти через цей період – це розповісти їй про зміни, що з нею відбуваються.

Поясніть підлітку, що зміни тіла – це нормально. Їх переживає кожен підліток. Надайте допомогу при адаптації до змін: визнайте зміни самі й допоможіть дитині визнати їх. Привчіть дитину до здорового раціону і фізичних вправ. Це стане запорукою її здоров’я й гарної фізичної форми.

2. Емоційні зміни – зміни настрою

Нормальна поведінка: гормональні зміни й особливості розвитку дитини призводять до того, що часто змінюється настрій, дитина стає дратівлива і відчуває труднощі з контролем емоцій. Зміни гормонального фону викликають у підлітків не тільки фізичні, а й емоційні зміни. Підлітки бувають надмірно емоційні (і це теж пов’язано з гормонами). Геть усе може зробити їх щасливими, сумними або злими.

Дівчатка-підлітки занадто вразливі й часто плачуть. Часті перепади настрою властиві і хлопчикам, і дівчаткам. Фізичні зміни стають причиною появи саморефлексії в підлітків. Діти, які рано досягають статевої зрілості, можуть почуватися дивно.

У підлітковому віці діти часто усвідомлюють власну неповноцінність або, навпаки, перевагу над іншими. В дітей часто виникають думки про секс. Це може викликати в них почуття провини.

Тривожні сигнали: різкі зміни в характері, погана успішність, постійне занепокоєння та смуток або проблеми зі сном можуть свідчити про депресію, булінг або інші емоційні проблеми. Поставтеся серйозно до будь-яких згадок підлітка про суїцид.

Рекомендації

Допоможіть дитині подбати про себе. Скажіть йому, що цілком нормально відчувати те, що він відчуває.

Заохочуйте дитину займатися фізичними вправами. Фізична активність підтримує в організмі рівень «гормону щастя» серотоніну, що відповідає за позитивні почуття.

Заохочуйте підлітка говорити. Слухайте його без осуду. Не давайте йому порад, якщо він до них не готовий. Поговоріть із дитиною про те, як ви переживали свій підлітковий вік. Це дасть змогу зрозуміти, що почуватися так, як він почувається, – цілком нормально. Мотивуйте дитину займатися тим, що їй подобається, оскільки це допоможе їй скерувати емоції у творче русло.

3. Зміни в поведінці – постійні суперечки й опір

Нормальна поведінка: прагнучи отримати незалежність, діти часто сперечаються з батьками. Емоції, що їх відчуває підліток, здатні спричинити у нього імпульсивну поведінку, яка нерідко шкодить і йому самому, і людям навколо. Імпульсивна поведінка типова для дітей підліткового віку і триває упродовж усього цього періоду. Діти в цей період ставлять під сумнів установлені батьками правила і роблять те, що самі вважають за доцільне. У підлітків інтенсивно розвивається мозок. Це робить їх примхливими й упертими. Гормональні зміни у хлопчиків-підлітків штовхають їх до фізичних протистоянь. Вони також люблять слухати гучну музику. Прагнучи стати більш самостійними, підлітки хочуть спробувати щось нове й ризикувати. Це виявляється в легковажній поведінці.

Брехня – одна з найпоширеніших поведінкових проблем серед дітей. Підлітки брешуть, аби уникнути конфліктів із батьками або через страх.

Тривожні сигнали: посилення суперечки, прояви жорстокості вдома. Дитина вплутується в бійки та вчиняє протиправні вчинки. Всі ці ознаки свідчать про ненормальну поведінку підлітка.

Рекомендації

Проблеми з поведінкою підлітків завдають багато незручностей батькам. Але пам’ятайте, що це – тимчасовий етап, і він цілком природний.

Щоб виправити поведінку підлітка, важливо заручитися його довірою. Поговоріть із ним, вислухайте його. Не варто критикувати, бо це тільки погіршить ситуацію. Дайте зрозуміти дитині, що ви любите його таким, яким він є. Мотивуйте його завжди залишатися собою, а не підлаштовуватися під інших. Пам’ятайте, що дитина тією чи іншою мірою залежить від своїх емоцій, а тому потребує вашої підтримки. Допоможіть йому: розкажіть, як ви дієте, відчуваючи смуток, злість, ревнощі тощо. Ваші підказки стануть йому в нагоді, коли він даватиме раду власним емоційним проблемам.

Агресія й жорстокість

Агресія особливо часто властива хлопчикам-підліткам. У них розвиваються м’язи, грубшає голос, спостерігається період активного росту. Крім того, вони стають емоційно більш вразливими. Підлітки часто вплутуються в шкільні бійки. Кожна людина має право на фізичну безпеку. Якщо підліток проявляє жорстокість у ставленні до вас – негайно зверніться по допомогу до родичів, друзів сім’ї або, за крайньої необхідності, в поліцію. Це не означає, що ви не любите свою дитину – просто особиста безпека повинна бути для вас на першому місці.

У підлітковому віці гнівливими стають не тільки хлопчики, а й дівчатка. Однак вони найчастіше виявляють гнів вербально, а не фізично. Хлопчики більше схильні розбивати речі, ляскати дверима або бити кулаком в стіну, коли перебувають у гніві. Іноді діти вихлюпують свій гнів на батьків. Без сумніву, це засмучує і тривожить усіх батьків, особливо матерів, які виховують дітей без чоловіка. Однак не варто миритися з такою поведінкою підлітка – це шкідливо як для нього, так і для вас.

Ще гіршим є те, що підлітки можуть почати знущатися над однолітками. Це – крок до серйозних проблем. Дитина може потрапити в погану компанію й чинити незаконні дії.

Імпульсивна поведінка підлітків може призводити до серйозних наслідків. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно 180 підлітків у всьому світі гине від насильства з боку однолітків.

Ознаки жорстокої поведінки в підлітків

Ні для кого не таємниця, що підліткова жорстокість сьогодні – надзвичайно актуальна проблема, і її масштаби постійно зростають. Кіно й телебачення роблять з жорстокості елемент шоу, інтернет-сайти часто пропонують глядачеві відповідний контент, комп’ютерні ігри провокують підлітків на прояв жорстокості в реальному житті. Звичайно, не кожен підліток настільки схильний до даного впливу, але групу ризику становлять емоційно нестійкі підлітки або ті, хто страждає на різні психічні розлади. Наслідки такого впливу можуть бути трагічними.

Батькам потрібно звертати особливу увагу на наступні сигнали:

· підліток грає з будь-якого роду зброєю;

· підліток сильно захоплений жорстокими комп’ютерними іграми, фільмами або інтернет-сайтами, які пропагують жорстокість;

· підліток загрожує тим, хто його оточує, або замішаний в буллінгу;

· підліток уголос фантазує про те, як жорстоко він вчинив би з ким-небудь;

· підліток проявляє жорстокість у ставленні до тварин.

Як поводитися з розлюченим підлітком

Багатьом підліткам важко справлятися з гнівом, і тому вони приховують його за різними емоціями, такими як фрустрація, збентеження, смуток, страх, сором тощо. Коли підліток не може впоратися з почуттями, він може накинутися на опонента, піддаючи інших і себе ризику. У більшості випадків підлітки не можуть усвідомити свій гнів, висловити його прийнятним способом або попросити підтримки.

Завдання батьків у такому випадку – допомогти впоратися з емоціями й навчити висловлювати гнів більш конструктивно. Для цього дотримуйтеся таких рекомендацій:

· Установіть межі, правила й покарання за їх порушення. Коли ви й ваша дитина спокійні, поясніть їй, що відчувати гнів – це нормально, але важливо знайти прийнятний спосіб висловлювати його. Якщо підліток накидається на вас, він повинен понести покарання. Наприклад, позбутися будь-яких домашніх привілеїв або навіть мати справу з поліцією. У підлітковому віці межі й правила потрібні більше, ніж будь-коли.

· Спробуйте зрозуміти, що ховається за гнівом підлітка. Він засмучений чи перебуває в депресії? Можливо, підліток так поводиться тому, що в його друзів є речі, які він не може собі дозволити? А можливо, підлітку просто потрібно, щоб його вислухали й не засуджували?

· Будьте уважні до тривожних сигналів. Можливо, ваш підліток перед спалахами гніву відчуває головний біль або починає ходити по кімнаті? Або, можливо, у нього викликає злість певний шкільний предмет? Коли людина може збагнути, що викликає в неї злість – їй стає легше контролювати емоції й не допустити, щоб вони вийшли з-під контролю.

· Допоможіть дитині знайти здоровий спосіб контролювати гнів. Для цього добре підійдуть фізичні вправи: біг, їзда на велосипеді, скелелазіння або командні види спорту. Побити боксерську грушу – також ефективний спосіб упоратися з нападом гніву. Щоб заспокоїтися, можна також танцювати або грати гучну музику. Деякі підлітки використовують для цього творчість: малюють або пишуть.

· Надайте підлітку простір, де він зможе заспокоїтися. Коли підліток відчуває гнів, йому потрібне безпечне місце, де він зможе опанувати себе. Не переслідуйте свого підлітка, не вимагайте негайних вибачень чи пояснень, поки напад гніву не минув – це тільки погіршить ситуацію або навіть спровокує фізичну агресію.

· Учіться справлятися з власним гнівом. Ви не зможете допомогти підлітку, якщо самі втрачаєте самовладання. У будь-якій ситуації вам необхідно залишатися спокійними та врівноваженими, незважаючи на всі можливі провокації підлітка. Якщо в сім’ї прийнято кричати або кидати речі, підліток засвоює, що так висловлювати гнів цілком допустимо.

Коли ви обізнані – значить, у змозі допомогти

Колись ви самі були підлітками. Але як тільки ваша дитина вступає в підлітковий вік, вам здається, що ви не знаєте про підлітків геть нічого. Зрозумійте: ви вже проживали все те, із чим стикається ваш підліток. Будьте уважні й постарайтеся зрозуміти, що він відчуває. Це допоможе впоратися з багатьма проблемами

4. Куріння, алкоголь і наркотики

Нормальна поведінка: більшість підлітків рано чи пізно пробують алкоголь і сигарети. Батькам потрібно чесно й відверто поговорити з підлітком, щоб переконатися, що ці експерименти не переросли в залежність.

Найчастіше підлітки пробують цигарки, алкоголь або наркотики під тиском однолітків. Схильність до ризикованої поведінки , «Гострі відчуття», якщо їх не припинити, здатні перерости в шкідливу звичку.

Якщо хтось із батьків палить або вживає алкоголь, це може стати прикладом для наслідування. Низька самооцінка або бажання здатися «крутим» нерідко підштовхують дітей до вживання алкоголю або наркотиків. Якщо алкоголь або цигарки легкодоступні, виникає спокуса їх спробувати.

Тривожні сигнали: якщо випадки вживання алкоголю або наркотиків повторюються або супроводжуються проблемами в школі – є ризик алкогольної або наркотичної залежності.

Рекомендації

Будьте уважні до поведінки вашої дитини. Звертайте увагу на те, чи добрі у неї апетит і сон. Не стежте за дитиною і не звинувачуйте її в тих чи інших провинах. Заохочуйте її бути чесною, ділитися з вами своїми думками. Обговорюйте з нею її проблеми.

Якщо дитина не хоче розмовляти з вами. Не змушуйте дитину здавати аналізи на наркотики, оскільки це може призвести до конфліктів між вами.

При крайній потребі зверніться по допомогу до лікаря, він може поставити дитині декілька запитань, щоб з’ясувати, чи вживає вона алкоголь або наркотики.

5. Сексуальне здоров’я й венеричні захворювання

Розвиток вторинних статевих ознак у підлітків викликає в них незвичні почуття й заохочує їх досліджувати власне тіло. У цьому віці у підлітків відбуваються перший поцілунок, перший повільний танець, перше побачення тощо. Без опіки батьків дитина може почати статеве життя раніше, ніж буде до цього готовий, та не готові батьки. Така ситуація може призвести до небажаної вагітності. Це найбільший ризик, із яким стикаються дівчатка-підлітки. Незахищений секс також може спричинити низку венеричних хвороб.

Рекомендації

Поговоріть із дитиною про сексуальне життя. Ваше завдання – пояснити їй важливість безпечного сексу. Гормональні зміни змушують підлітків діяти імпульсивно. Тому вам варто поспілкуватися про наслідки незахищеного сексу і його вплив на все подальше життя. Поінформованість – єдиний спосіб запобігти ранній вагітності й венеричним захворюванням у підлітків.

6. Соціальне життя

Нормальна поведінка:

Під час статевого дозрівання підлітків починає цікавити протилежна стать. У цей період у них починають розвиватися статеві органи. Підлітки можуть ніяково почуватися в різних соціальних ситуаціях. Підлітки перебувають у пошуку образу власного «Я». Вони шукають зразки для наслідування вдома або серед свого кола спілкування. Підлітки часто думають над тим, які вчинки є правильними й неправильними. Вони сумніваються стосовно багатьох явищ. Потрібен час, щоб вивчити та прийняти свою сексуальність. І дівчатка, і хлопчики переживають «дивні» почуття у ставленні до протилежної статі й часто не знають, що із цим робити. У підлітковому віці діти починають ходити на побачення. Вони неохоче говорять про це з батьками. Ще одним важливим аспектом соціального життя підлітка є конкуренція. Діти у всьому змагаються один з одним. Це свідчить про той чи інший рівень їхньої самооцінки. Думки й почуття, пов’язані із сексом, можуть здатися дитині неправильними. Вони нерідко відчувають провину із цього приводу. Коло спілкування підлітка розширюється. Він спілкується з друзями наживо, телефоном, у соціальних мережах тощо.

Тривожні сигнали: варто насторожитися, якщо в підлітка різко змінилося коло спілкування (особливо, якщо нові друзі схиляють його до поганої поведінки), коли він протестує проти справедливих правил і обмежень або бреше, щоб уникнути покарання. Також про будь-які проблеми може свідчити те, що підліток багато часу проводить на самоті, або приховує від вас своїх нових знайомих.

Рекомендації

Знайомства та стосунки – це делікатні питання, про які підліток може говорити досить неохоче. Не ставте його в незручне становище. Якщо спілкуєтеся на такі теми, робіть це розважливо. Прийміть факт, що дитина більше часу проводить із друзями, ніж із вами. Просто дайте йому зрозуміти, що ви завжди будете поряд, коли йому це знадобиться. Діліться з дитиною своїм життєвим досвідом. Розповідайте історії, що траплялися з вами в підлітковому віці. Це може бути корисним.

7. Інтернет-залежність

Нормальна поведінка: Поява соціальних мереж багато в чому змінила спілкування між людьми. Особливо на підлітків впливає Інтернет. Підлітки нерідко годинами розмовляють телефоном, листуються в соціальних мережах або просто грають в ігри. Якщо підліток проводить багато часу перед комп’ютером, це ще не означає, що він залежний від Інтернету. Але він міг би з більшою користю для себе скористатися часом, який проводить перед комп’ютером.

Тривожні сигнали:

Підлітки, котрі надмірно захоплюються інтернетом, зазвичай мають менше друзів і менш активне соціальне життя. Вони проводять час на самоті перед монітором. Інтернет – залежність також зменшує фізичну активність. Це формує нездоровий і малорухливий спосіб життя. Зменшує з часом потребу в спілкуванні в цілому. Така поведінка негативно впливає на успішність підлітків.

Рекомендації

Не забороняйте дитині користуватися інтернетом. Це лише зробить дитину упертішою у своєму бажанні відвідувати всесвітню мережу. Натомість мотивуйте сина або дочку зайнятися іншими справами. Ви можете контролювати дитину, але вона, імовірно, сприйме це вороже. Пам’ятайте, що вона вже не малюк і має право на самостійні рішення. Підказуйте дітям правильні рішення, але ніколи не приймайте рішень за них. Організовуйте заходи, що змусять спілкуватися наживо з іншими людьми, наприклад, сімейні вечері. Установіть у домі обмеження щодо використання електронних пристроїв. Наприклад, визначте час, коли дитині не можна користуватися мобільним телефоном. Але в свою чергу теж дотримуйтесь встановлених вами правил.

Кiлькiсть переглядiв: 110

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.